У 3-й Тиждень по Пасці Свята Церква в особливий спосіб вшановує святих жон-мироносиць і праведних Йосифа Ариматейського і Нікодима – таємних учнів Христових. Своїм богослужінням Церква знов поставляє нас на голгофі біля Хреста Христового, з якого знімають Пречисте Його Тіло Йосиф і Нікодим, і біля гробу, де вони кладуть Тіло Ісуса Христа, і де потім мироносиці, що прийшли помазати Тіло благовонними маслами, першими удостоюються бачити Воскреслого Господа. За прикладом святих жон-мироносиць і ми повинні гріти в серці своєму дійсну самовіддану любов до Спасителя нашого, щоб, як говорить Апостол (Рим.8,38-39) ніщо не могло відлучити нас від Нього – ні сьогодення, ні прийдешнє, ні життя, ні смерть, ні ангели, ні люди. Крім того, як святі жони, уражені лютою скорботою побачивши розіпнутого Господа, шукали і знайшли втіху в Його ж труні, так і кожна християнська душа повинна шукати втіху в скорботі і печалях блія гробу і хреста Спасителя свого.

Доктор права, депутат австрійського парламенту Казимір Шептицький несподівано полишив перспективну політичну кар'єру. У 1911 році він подався у монахи під іменем Климентія.

Григорій Лакота був четвертою дитиною у сім'ї Івана та Євфросинії Лакотів. Народився 31 січня 1883 р. в селі Голодівка (повіт Рудки на заході України; тепер с. Задністряни, Самбірський р-н, Львівська обл.). Успішно завершив народну школу в м. Комарному та Академічну гімназію у Львові. Під впливом приятеля сім'ї Лакотів о. Якова Косоноцького вступив до Генеральної семінарії у Львові та на богословський відділ Львівського університету.

Преподобна Ксенія (Vст.), раніше Євсевія, була єдиною дочкою знатного римського сенатора. З юності вона прагнула до Бога. Щоб уникнути свого майбутнього шлюбу, вона таємно пішла з рідного дому з двома відданими їй служницями й відплила на кораблі. Зустрівшись, з промислу Божого, з настоятелем обителі святого апостола Андрія, яка перебувала в місті Мілассі, в Кесарії, вона сильно просила його взяти її, разом із супутницями, у Міласс; змінивши своє ім'я, вона назвалася Ксенією. У Мілассі вона купила землю, побудувала храм в ім'я святого Стефана і заснувала жіночий монастир.

Дивитися ікони Пр. Ксенії Римлянки

Народився у 251 році в єгипетському містечку Комі, походив з багатої християнської сім’ї. У 272 році, після смерті батьків, залишився один з сестрою, яка була під його опікою. Одного разу увійшовши до храму, він почув слова Євангелія: «Якщо хочеш бути досконалим, йди, продай маєток твій і роздай убогим, і матимеш скарб на Небесах, і йди услід за Мною» (Мт. 19, 21). Ці слова вразили Антонія, немов були звернені Господом особисто до нього.

Дивитися ікони Пр. Антонія Великого

Свята мучениця Тетяна (Тетяна від грецького татто - встановлювати, визначати - засновниця) народилася в знатній римській сім'ї - її батько тричі був обраний консулом. Він був таємним християнином. Свою дочку, Тетяну, виховував у християнській вірі, віддану Богу і Церкві.
Дивитися ікони св. мчц. Тетяни
Коли Тетяна досягла повноліття, вона стала байдужою до багатства та інших благ, і полюбила всім серцем духовний спосіб життя, вирішила не виходити заміж і всі свої сили віддати Церкві. Тетяна хотіла проводити життя в дівстві і служити Богу день і ніч молитвою і постом. За доброчесне, цнотливе життя Тетяна була поставлена дияконисою в одному з римських храмів, допомагала нужденним, доглядала хворих, відвідувала темниці.

Григорій Хомишин народився, як зазначив сам на допиті у Лук’янівській в’язниці, 25 березня 1867 року у родині селянина-середняка в с. Гадинківці Густинського району Тернопільської обл., на Україні. Своє навчання Григорій розпочав у сільській початковій школі. Провчившись там чотири роки, у дванадцятирічному віці, по рекомендації і допомозі священика Сімовича вступає до Тернопільської гімназії, яку закінчив 1888 року на відмінно. З дитинства Григорій відзначався побожністю і вже як учень гімназії належав до товариства “Апостольство Молитви”. Завжди був одним з кращих учнів не лише у класі, а й цілій гімназії, був взірцем для інших. Після здобуття початкової освіти та закінчення Тернопільської гімназії 1888 року, побожний юнак вступив до Львівського Університету на богословський факультет. Роки навчання молодого богослова промайнули у ретельній праці над книжкою та над собою, і невдовзі після закінчення студій, 18 листопада 1893 року, він отримав єрейські свячення. Першим призначенням молодого священика був пост вікарія в кафедральному соборі Станіслава. Станіславський ординарій, Владика Юліян Сас-Куїловський побачив у молодому священикові велике майбутнє, і дав йому направлення на поглиблення богословії до Відня (1894-1899), де він навчався 5 років і одночасно був сотрудником греко-католицької парафії св.Варвари.

Щопонеділка о сьомій годині вечора в церкві Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі в Києві відбувається акафіст Теодору Ромжі з благословеннями мощами. У щирій молитві українські християни згадують про єпископа-мученика Греко-Католицької Церкви, якого Святійший Отець Іван Павло ІІ беатифікував під час свого пастирського візиту в Україну.

Київ - 20-ліття відновлення легального стану Греко-католицької церкви в Україні є приводом проаналізувати наскільки затято й продумано діяла сталінська система. Ознайомлення у архіві СБУ лише з однією справою - справою отця Петра Вергуна - дає чітке розуміння того, як крок за кроком, планомірно й професійно реалізовувалася зла воля зі знищення не лише верхівки УГКЦ, а й усієї церкви.

Існує безліч історій про Івана Павла II, які засвідчують його святість. Він був святим від початку до кінця, від А до Я. Молитва та відданість Діві Марії були основним джерелом його сили. Якось він сказав: “Мене намагаються зрозуміти ззовні, але мене можна пізнати лише зсередини”. В нещодавно опублікованій книзі “Чому він святий” (“Why He is a Saint”), яку до друку підготувала Комісія у справах канонізації Івана Павла II, висвітлено безліч сторін його особистості. В цій статті ми пропонуємо декілька історій, опублікованих у цій книзі та в інших джерелах.