Преподобна Ксенія (Vст.), раніше Євсевія, була єдиною дочкою знатного римського сенатора. З юності вона прагнула до Бога. Щоб уникнути свого майбутнього шлюбу, вона таємно пішла з рідного дому з двома відданими їй служницями й відплила на кораблі. Зустрівшись, з промислу Божого, з настоятелем обителі святого апостола Андрія, яка перебувала в місті Мілассі, в Кесарії, вона сильно просила його взяти її, разом із супутницями, у Міласс; змінивши своє ім'я, вона назвалася Ксенією. У Мілассі вона купила землю, побудувала храм в ім'я святого Стефана і заснувала жіночий монастир.

Дивитися ікони Пр. Ксенії Римлянки

Народився у 251 році в єгипетському містечку Комі, походив з багатої християнської сім’ї. У 272 році, після смерті батьків, залишився один з сестрою, яка була під його опікою. Одного разу увійшовши до храму, він почув слова Євангелія: «Якщо хочеш бути досконалим, йди, продай маєток твій і роздай убогим, і матимеш скарб на Небесах, і йди услід за Мною» (Мт. 19, 21). Ці слова вразили Антонія, немов були звернені Господом особисто до нього.

Дивитися ікони Пр. Антонія Великого

Свята мучениця Тетяна (Тетяна від грецького татто - встановлювати, визначати - засновниця) народилася в знатній римській сім'ї - її батько тричі був обраний консулом. Він був таємним християнином. Свою дочку, Тетяну, виховував у християнській вірі, віддану Богу і Церкві.
Дивитися ікони св. мчц. Тетяни
Коли Тетяна досягла повноліття, вона стала байдужою до багатства та інших благ, і полюбила всім серцем духовний спосіб життя, вирішила не виходити заміж і всі свої сили віддати Церкві. Тетяна хотіла проводити життя в дівстві і служити Богу день і ніч молитвою і постом. За доброчесне, цнотливе життя Тетяна була поставлена дияконисою в одному з римських храмів, допомагала нужденним, доглядала хворих, відвідувала темниці.

Григорій Хомишин народився, як зазначив сам на допиті у Лук’янівській в’язниці, 25 березня 1867 року у родині селянина-середняка в с. Гадинківці Густинського району Тернопільської обл., на Україні. Своє навчання Григорій розпочав у сільській початковій школі. Провчившись там чотири роки, у дванадцятирічному віці, по рекомендації і допомозі священика Сімовича вступає до Тернопільської гімназії, яку закінчив 1888 року на відмінно. З дитинства Григорій відзначався побожністю і вже як учень гімназії належав до товариства “Апостольство Молитви”. Завжди був одним з кращих учнів не лише у класі, а й цілій гімназії, був взірцем для інших. Після здобуття початкової освіти та закінчення Тернопільської гімназії 1888 року, побожний юнак вступив до Львівського Університету на богословський факультет. Роки навчання молодого богослова промайнули у ретельній праці над книжкою та над собою, і невдовзі після закінчення студій, 18 листопада 1893 року, він отримав єрейські свячення. Першим призначенням молодого священика був пост вікарія в кафедральному соборі Станіслава. Станіславський ординарій, Владика Юліян Сас-Куїловський побачив у молодому священикові велике майбутнє, і дав йому направлення на поглиблення богословії до Відня (1894-1899), де він навчався 5 років і одночасно був сотрудником греко-католицької парафії св.Варвари.

Щопонеділка о сьомій годині вечора в церкві Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі в Києві відбувається акафіст Теодору Ромжі з благословеннями мощами. У щирій молитві українські християни згадують про єпископа-мученика Греко-Католицької Церкви, якого Святійший Отець Іван Павло ІІ беатифікував під час свого пастирського візиту в Україну.

Київ - 20-ліття відновлення легального стану Греко-католицької церкви в Україні є приводом проаналізувати наскільки затято й продумано діяла сталінська система. Ознайомлення у архіві СБУ лише з однією справою - справою отця Петра Вергуна - дає чітке розуміння того, як крок за кроком, планомірно й професійно реалізовувалася зла воля зі знищення не лише верхівки УГКЦ, а й усієї церкви.

Існує безліч історій про Івана Павла II, які засвідчують його святість. Він був святим від початку до кінця, від А до Я. Молитва та відданість Діві Марії були основним джерелом його сили. Якось він сказав: “Мене намагаються зрозуміти ззовні, але мене можна пізнати лише зсередини”. В нещодавно опублікованій книзі “Чому він святий” (“Why He is a Saint”), яку до друку підготувала Комісія у справах канонізації Івана Павла II, висвітлено безліч сторін його особистості. В цій статті ми пропонуємо декілька історій, опублікованих у цій книзі та в інших джерелах.

"Він дав свою душу за стадо, за правду, як пастир-герой".

Так охарактеризував життя Омеляна Ковча поет Микола Галичко, присвятивши отцеві поему "Добрий Пастир". Омелян Ковч - греко-католицький священик, але в першу чергу Людина, яка служить взірцем для усіх поколінь. Він був патріотом та відданим служінню Богові, а його віра залишалась незламною навіть у найскладніших життєвих ситуаціях.

Владика Григорій пройшов складний і небезпечний шлях вірного воїна Христової віри, мужнього пастиря Греко-Католицької Церкви.
Владика Григорій Хомишин народився 25 березня 1867 року у родині селянина-середняка в с. Гадинківці Густинського району Тернопільської обл., на Україні. Своє навчання Григорій розпочав у сільській початковій школі. Провчившись там чотири роки, у дванадцятирічному віці, по рекомендації і допомозі священика Сімовича вступає до Тернопільської гімназії, яку закінчив 1888 року на відмінно. З дитинства Григорій відзначався побожністю і вже як учень гімназії належав до товариства "Апостольство Молитви". Завжди був одним з кращих учнів не лише у класі, а й цілій гімназії, був взірцем для інших.

В історії Української Греко-Католицької Церкви є людина з дивним, незвичним, як на наш час, іменем Симеон. І біографія його сповнена несподіваних поворотів долі. Йому судилося стати єпископом і ввійти в історію Церкви як єпископ Симеон (Лукач). Попри те, що служіння його минуло у важкий час переслідувань, він гідно виконував його до кінця, залишивши нам високий зразок подвигу віри.
Народився Симеон Лукач 7 липня 1893 року в селі Старуня, Солотвинського району, Станіславівської (нині Івано-Франківська) області. Допитливий селянський син мав величезний нахил до науки. Ще коли навчався в школі в рідному селі, а згодом — в Богородчанах, два роки навчання зарахували за три. В Коломийській гімназії вчився так добре, що завоювував популярність як репетитор ...