життя дано нам ненамарно

12 березня 2010

Життя природи
Затамувало подих
Листя тріпочуться..
Й не знають
Не хочуть ні жовтіти
Ні терпіти
Ні темніти
Летіти до землі
Іти у невідомість
У вічне забуття
Оці листки
Й оця пора мені нагадують
Людське життя
Листок – людина
Колір - то його життя
І продуктивність сили волі
Листки нагадують
Людські всі долі
Немов небесні
Всі ті зорі
А пори року
То життя й проблеми
То пережиття
Душі серця й розуму
Якщо усе це зрозуміти
Просякнутись й цінити
То виникає враз бажання
Себе й життя
Навколо перемінити
Усміхнутися
Наповнити любов'ю
Відігнати страх
Покластися на Бога
І жити так
Щоби не гріх було і померти
Щоби те зло
Немало сили
Нас пожерти
Утопити
Ми мусим жити
Дихати і віддаватися
Щоби коли помремо
Могли по смерті
Чимось озватись
Промовити
Й тоді
Оці усі прекрасні дні
Будуть прожиті не намарне
А на життя
Для життя
В житті
Як на землі
Так і на небі
Ми є в потребі
В пошуку
Всього того
Чого
Ще до кінця не знаємо
Але докорінно відчуваємо
Потребуємо
Й шукаємо
Чекаймо творімо і живімо
Бо життя
Дано нам ненамарно…